Більшість із нас не замислюється про те, що читання — це не просто навичка подумки розшифровувати друковані символи, перетворюючи їх на слова й речення.

Здавалося б, що тут складного? Просто уважно собі читай і запам’ятовуй.

Однак зміст параграфа про французьку революцію чомусь ніяк не закарбовується синові в пам’яті. І мама змушує його читати текст уголос удруге й третє… А переказати прочитане хлопчик усе одно не може. У чому ж проблема?

Школярик щиро старається. Водночас він обрав техніку читання, неефективну в цій ситуації. А маму цих технік читання не навчили свого часу ні в школі, ні в університеті, тож вона й не здогадується, що вони з дитиною діють неправильно.

Виявляється, читати можна по-різному — залежно від того, навіщо ми беремо до рук текст.

Наприклад, перед тим як придбати книжку, ми читаємо її назву й ім’я автора, анотацію, ознайомлюємося з відгуками про неї на останній сторінці обкладинки. Якщо це науково-популярна чи навчальна книжка — переглядаємо зміст: чи точно тут ідеться про те, що нам цікаво і/або потрібно? Таке читання називається ознайомлювальним. Його мета — отримати загальне уявлення про текст.

Читаєте будь-що, зокрема белетристику або художню літературу «масового споживання», суто для задоволення або загального розуміння? Цей вид читання називають екстенсивним. Вам не потрібно свідомо зосереджувати увагу й докладати зусиль, щоб зрозуміти прочитане. Якщо, відклавши текст, ви вже за кілька хвилин забудете, про що в ньому йдеться, нічого страшного. Ви просто приємно згаяли час.

Ще одна ситуація: ви шукаєте відповідь на певне запитання, тож берете до рук підручник, енциклопедію, словник, довідник, наукову публікацію і шукаєте потрібний розділ, сторінку чи абзац. На решту тексту ви не звертаєте уваги. Таке читання називається вибірковим (реферативним, сканувальним). Уміння читати вибірково необхідне під час повторення вивченого матеріалу або для пошуку відомостей для проєкту чи реферату.

І нарешті, найскладніший і найкорисніший вид читання — вивчальне (у різних джерелах його називають по-різному: глибоке, поглиблене, аналітичне, інтенсивне, критичне, творче тощо). Саме його необхідно застосовувати, щоб по-справжньому засвоїти інформацію в підручнику або в серйозному літературному творі.

Вивчальне читання складається з кількох навичок, які необхідно застосовувати під час роботи з текстом свідомо й послідовно. Вони допомагають учням виокремлювати зміст із тексту й встановлювати зв’язки між новою інформацією і знаннями, здобутими раніше.

У середній школі від дітей очікують володіння набором навичок роботи з навчальними текстами: прогнозувати, ставити запитання, уточнювати, узагальнювати й оцінювати.

Прогнозувати — важлива навичка, яка допомагає учням взаємодіяти з текстом ще до його прочитання. Пробуючи передбачити, про що йтиметься в тексті, які висновки він може містити, учні активізують свої попередні знання й формують власні очікування. Це допомагає їм зосередитися на тексті й зрозуміти його зміст.

Прогнозування не є простою здогадкою. Роблячи прогноз щодо змісту ще не дочитаного до кінця тексту, діти мають застосовувати навички критичного мислення й робити логічні припущення на основі наявної інформації. Така діяльність покращує розуміння й підвищує мотивацію читати далі, допомагає учням запам’ятовувати прочитане й застосовувати здобуті знання в іншому контексті.

А що краще учні розуміють, про що йдеться в тексті й чого вони можуть навчитися, то з більшою ймовірністю вони виявлятимуть інтерес до цього тексту. Це створює позитивний досвід читання й мотивує читати більше.

Ставити запитання — це не лише ознака допитливості, а й навичка, яка допомагає глибше зрозуміти текст. Ставлячи запитання, школярі можуть визначити важливу інформацію, уточнити незрозумілі поняття й критично проаналізувати зміст.

Сформулювавши запитання до тексту перед читанням і навіть під час нього, учні можуть не лише знайти на них відповіді, а й визначити головні моменти, відрізнити їх від другорядних деталей, скласти план тексту.

Це також навичка критичного мислення, яка спонукає учнів аналізувати текст і оцінювати його вірогідність. Вона виробляє звичку ставити під сумнів нову інформацію, не приймаючи все за чисту правду, — це неоціненно в епоху інформаційних воєн!

Уточнювати (з’ясовувати) — навичка, що передбачає виявлення й вирішення будь-якої плутанини або непорозумінь, які виникають під час читання.

Коли учні опрацьовують навчальний текст, вони завжди стикаються з новими, незнайомими словами або поняттями. Якщо не розібратися з ними одразу, а читати далі, результату не буде — зміст залишиться незрозумілим (ось вам і відповідь на запитання, чому дитина не може запам’ятати прочитаного в параграфі).

Отож школярики повинні навчитися вчасно розпізнавати, на якому моменті вони спіткнулися й перестали розуміти текст, і з’ясовувати незрозуміле: шукати незнайомі або вжиті в незвичному значенні слова в словнику, звертатися по допомогу до вчителів чи однокласників (однокласниць), повторно читати речення тощо. Вчасно уточнюючи інформацію, діти отримують потрібні їм роз’яснення — і краще, глибше розуміють (а отже, і запам’ятовують!) зміст.

Узагальнювати — це визначати й самостійно формулювати головну думку тексту. Ця навичка допомагає краще запам’ятати й законспектувати прочитане. Уміння узагальнювати дає змогу визначати й правильно оформлювати інформацію, потрібну для виконання реферату, проєкту, для підготовки до діагностувальної роботи тощо.

Щоб ефективно узагальнювати, потрібно застосовувати критичне мислення. Читачі мають проаналізувати текст, визначити ключові моменти й розташувати їх у певному порядку. А це своєю чергою розвиває уміння розбивати складні ідеї на простіші, легко засвоювані частини, а відтак покращує здатність розуміти складний матеріал. До того ж узагальнення є цінною навичкою для особистих і ділових стосунків.

Оцінювати якість і вірогідність поданої в тексті інформації — теж надзвичайно важлива навичка. Читач, який її застосовує, здатен виявити упередженість автора до теми, визначити, наскільки добре автор розуміє тему.

Нині, коли інформація є легкодоступною, а неправдива чи неточна інформація трапляється на кожному кроці, вміння оцінити вірогідність її, відрізняти надійні джерела від ненадійних є надзвичайно важливим.

Крім того, оцінювати можна не лише якість інформації, а й ефективність комунікації. Наприклад, читач може визначити, наскільки чітко й доступно автор доніс свою думку, чи легко цільова аудиторія зрозуміє надану інформацію тощо.

Якщо ваша дитина в початковій школі успішно навчалася за освітньою системою «Світ чекає крилатих», то будьте певні: кожну зі згаданих навичок вивчального читання вона опанувала — на початковому рівні. А в середній школі вчителі — учасники проєкту «Ліга крилатих» — допомагають учням не просто розвинути ці навички, а виробити звичку постійно застосовувати їх і в навчанні, і в життєвих ситуаціях.

Пропонуємо п’ять порад, які допоможуть вам заохотити ваших дітей частіше прогнозувати, ставити запитання, уточнювати, узагальнювати й оцінювати.

Щоразу, коли син (дочка), виконуючи домашнє завдання, скаржиться, що не розуміє, про що йдеться в тексті, ви можете робити таке.

1. Нагадуйте про необхідність шукати тлумачення всіх незнайомих або невідомих слів і понять, які дитина зустрічає під час читання. Активний пошук інформації допоможе їй позбутися відчуття безпорадності й отупіння, які виникають і в дорослих, і в дітей, коли текст стає незрозумілим, і підтримає на належному рівні інтерес й увагу.

2. Текст насичений інформацією? Після того, як син (донька) прочитає перший абзац, попросіть його (її) узагальнити прочитане. Потім хай знову прочитає наступний і знову підсумує своїми словами. Це допоможе дитині краще зрозуміти й запам’ятати зміст.

3. Син (донька) має прочитати навчальний текст, що містить довгі речення? Хай робить це вголос і виразно. Досвідчені редактори-практики ще пів століття тому виявили, що речення без розділових знаків, довше за 7(+/-2) слів, здаватиметься незрозумілим і погано запам’ятовуватиметься, навіть якщо читач розумітиме кожне окреме слово в ньому! Зате коли читати це саме речення вголос, то виникатимуть логічні паузи навіть там, де розділових знаків немає. Ці паузи ділитимуть речення на менші, а тому більш зрозумілі частини.

4. Хай дитина, читаючи складний для неї текст, ставить собі вголос запитання, наприклад: «Що буде далі?», «Навіщо він це зробив?», «До яких наслідків це призвело?» Це допоможе їй краще зрозуміти зміст тексту, запам’ятати логічні ланцюжки в ньому.

5. Заохочуйте сина чи доньку встановлювати зв’язки між прочитаним і їхнім особистим досвідом, думками чи попередніми знаннями. Інакше кажучи, обговорюйте зміст тексту, просіть їх оцінити, наскільки вірогідною, цікавою, корисною і зрозумілою виявилася інформація, а також висловити власне ставлення до прочитаного.

Дотримуючись цих порад, ви допоможете своїм дітям досконало опанувати техніку вивчального читання. Відтак школярики швидше й ефективніше виконуватимуть домашні завдання, а також розв’язуватимуть навчальні й життєві проблеми.

Чому дітям важливо навчитися відмовляти дорослим і одноліткам

Чому батькам необхідно плекати в дитині допитливість і бажання навчатися