Уміння говорити «ні» є важливим умінням, якому варто навчити вашу дитину. Навичка правильно відмовляти в проханні й відмовлятися від чогось має велике значення для її добробуту й нині, і в дорослому житті. Ось п’ять причин, чому вашій дитині 10–12 років важливо навчитися говорити «ні» дорослим й одноліткам.

Говорити «ні» — це головний спосіб для вашої дитини убезпечитися від нещасних випадків. Буває, друзі беруть на «слабо», підбурюючи на ризиковані вчинки. Та коли батьки привчили дитину до того, що вона має повне право висловлювати власну думку, вона менше боятиметься осуду компанії однолітків у разі відмови від ризикованої пропозиції.

Так само важливо, щоб школяр(ка) був / була в змозі сказати категоричне «ні» дорослій людині в потенційно небезпечних ситуаціях. Саме слухняні, покірливі діти частіше піддаються на умовляння незнайомців сісти в машину або сліпо вірять, коли їм кажуть: «Мама доручила мені забрати тебе біля школи наказала, щоб ти мене слуха(вся/лася)».

Уміння сказати «ні» допомагає дітям сформувати впевненість у собі й самоповагу. Ці риси можуть розвиватися лише за умови, якщо дитина відчуває, що гідна поваги, тобто її рішення, її думку поважають і однолітки, і дорослі.

З дуже слухняних дітей часом виростають люди, які не вміють відмовити знайомому чи колезі ні в малому, ні у великому. З їхнього погляду, сказати комусь «ні» — однаково що зневажити, образити, скривдити. Вони не цінують, не поважають самих себе, а інтереси інших людей вважають важливішими за свої.

Дитину чи дорослу людину, нездатну відмовити в проханні (навіть якщо це завдасть їй значних незручностей, зламає її плани, призведе до марнування її часу, сил і ресурсів), часто використовують маніпулятори й аб’юзери. І навпаки, якщо дитині дозволяють відмовляти(ся) стосовно дрібних, непринципових питань і не відчувати докорів сумління, то вона виросте людиною, яка готова допомагати друзям, не жертвуючи водночас важливими для себе речами.

Право на відмову дає дитині змогу вчитися ухвалювати рішення самостійно й брати на себе відповідальність за них. Дитина, яка готується сказати «ні» дорослому, щоразу повинна зважити своє рішення: обдумати ситуацію, зважити «за» і «проти» відмови, передбачити можливі наслідки.

Уміння коректно відмовляти(ся) — цінний комунікативний інструмент, що добре послужить вашій дитині й у дорослому житті, і просто зараз, у щоденному спілкуванні. Це вміння полягає не лише у формуванні й висловленні свого вибору.

Дитина має пояснити дорослому або товаришам, чому саме вона відмовляє («Дякую, мені добавка не потрібна, я вже ситий»), і по змозі запропонувати власний варіант («Ні, я з вами в лісопосадку не піду, та й вам не раджу. Тато попередив, що там можуть залишатися нерозірвані снаряди. Краще поганяємо у квача на шкільному стадіоні»).

Виняток — ситуації за участю підозрілих незнайомців. Там здебільшого краще одразу розвертатися і йти в більш безпечне місце, але це тема для окремого обговорення (вставити покликання на статтю про незнайомців із Крил)

Коли дитина стикається із ситуацією, яка не відповідає її інтересам, вона, по-перше, повинна її розпізнати, а по-друге — визначитися, чи погодитися із чимось, чи категорично відмовити, чи знайти компромісне рішення тощо. Це дає змогу розвивати стратегічне мислення, а також інші навички, необхідні для ухвалення обґрунтованих рішень у дорослому житті.

Можливість сказати «ні» на прохання чи пропозицію дає дітям змогу перебирати контроль над власним життям, а отже, і відповідати за наслідки своїх дій або бездіяльності. Відтак контроль перетворюється на самоконтроль. Дитина говорить собі: «Ні, я не їстиму останньої цукерки в коробці, залишу для молодшого братика» або «Ні, не піду гуляти, поки не виконаю всі домашні завдання».

Як бачите, 10–12-річній дитині дуже важливо навчитися відмовляти дорослим і одноліткам. Головне для батьків — окреслити чітко сфери, у яких дитина має право вибору (підстригати волосся коротко чи ні, запрошувати в гості однокласни(ка/цю) чи ні тощо), а де вона має підкорюватися волі батьків (чи додержувати правил безпеки, робити домашні завдання, мити вуха й виконувати хатні обов’язки, навіть не обговорюється 😉). Звісно, що старшою стає дитина, то вагоміші питання, з яких її «ні» стає вирішальним.

6 причин навчити школярика сліпого друкування

Чи потрібно платити дитині за роботу по господарству? Відповідь вас може здивувати