Чи замислювалися ви, навіщо вчителі пропонують дітям виконувати проєкти, що потребують чимало часу, зусиль і творчості? Повірте, жодному вчителю не потрібні вдома 25 підставок під ґаджет. І, відверто кажучи, перегляд 25 презентацій про першого космонавта України забере в педагога час, який він міг би провести за розумною книжкою з чаєм і шоколадкою.

То чому ж ваша дитина раз за разом страждає у творчих муках над черговим завданням? Тому що кожен проєкт насправді — не лише подорож у світ знань, а й черговий поштовх до розвитку широкого спектра здібностей та вмінь.

Невже почитати підручник чи переглянути навчальний фільм, щоб засвоїти необхідні знання, замало? Дослідники дійшли висновку: людина швидко забуває 90% прочитаного, побаченого чи почутого, якщо не застосує нових знань на практиці. Ви, певно, це вже знаєте з власного досвіду: просто переглянули відеоінструкцію, як користуватися новою мікрохвильовкою, — завтра половину забули. Переглянули й одразу випробували кілька режимів самостійно — наступного дня вже нею впевнено користуєтеся.

Та чи знаєте ви, що найкраще знання засвоюються (тобто “робляться власними, переробляються, залишаються назавжди”) тоді, коли людина намагається передати їх іншим? Коли школярик працює над проєктом, то вже тоді роздумує, як його презентуватиме. Якими словами пояснити свій задум однокласникам? Як представити зібрану інформацію так, щоб інші діти її легко зрозуміли? Опрацьовані в такий спосіб знання залишаться з дитиною на все життя.

Щоразу коли вчитель, на думку багатьох батьків, “вигадує проблеми й дітям, і батькам, і собі”, він насправді створює ситуацію, у якій дитина може відпрацювати всі етапи дослідницької та творчої роботи від початку до завершення. Словом, вона вчиться шукати потрібну інформацію, осмислювати її, надавати ідеям, що виникли, певної форми та презентувати кінцевий результат.

Під час цієї роботи школярі обов’язково стикаються з труднощами. Буває, хочеться кинути справу, що пробуксовує. Та якщо дитина виявить наполегливість, то знайде інше — краще — рішення, удосконалить слабкі місця проєкту та просто доведе до кінця нудний етап роботи. Така перемога додасть упевненості у власних силах, підвищить самооцінку. Дитина ставатиме більш незалежною, вчитиметься приймати рішення самостійно. Погодьтеся, здатність завершувати розпочате й досягати запланованих результатів високо цінують на ринку праці — у будь-яких галузях!

Працюючи над різноманітними проєктами, школярі вчаться не пасувати перед кожним новим викликом. Чи доводилося вам відмовлятися від нової справи лише тому, що ви не знали, як до неї підступитися, з чого почати? А ваш син чи донька має змогу не лише навчитися долати цей бар’єр новизни, а й опанувати методи (певні алгоритми) розв’язання проблем. І освітня система “Ліга крилатих” передбачає вироблення таких умінь у дітей!

До того ж діти, самостійно розв’язуючи проблеми, навчаються цінувати результати власної роботи, зокрема розумової, поважати працю та ідеї інших людей.

Ще одне вміння, яке має розвинути школяр, — звужувати тему проєкту до посильного обсягу, спрощувати чи ускладнювати його за потреби, структурувати інформацію. Ми живемо в умовах надлишку інформації. І сучасній людині все важче в цьому надлишку знайти те, що їй потрібно. Тож опрацювання інформації — це теж уміння з багатьма складниками.

Приміром, доручили вашій дитині написати реферат. Щойно вона набере у вікні пошуку ключову фразу — отримає буквально безліч даних, яких вистачить на кілька дисертацій. Як із цього вибрати найголовніше, найпотрібніше й помістити на 10 сторінках? Як переформулювати, звузити тему? Який її аспект вартий уваги найбільше, а які потрібно згадати лише побіжно? Тож школяр навчається диференціювати дані, добирати лише те, що може знадобитися для конкретного проєкту, — й орієнтуватися в інформаційному морі.

Проєкт значного обсягу в один прийом не подолати. Часом вашій дитині знадобиться на нього кілька вечорів, а то й тижнів! Так, потрібен окремий час на пошук інформації. Далі необхідно з нею ознайомитися й відібрати найважливіше. Потім — надати всьому цьому якоїсь форми... Що саме і в якому порядку доцільно робити? Скільки часу потрібно на кожен етап? Які матеріали та інструменти знадобляться, якщо проєкт прикладного характеру (приміром, макет, модель чи плакат)?

Працюючи над проєктами самостійно чи в команді, дитина, сама цього не усвідомлюючи, вчиться планувати й розподіляти свій час, увагу й ресурси. І якщо ви перебираєте значну частину виконання проєкту на себе, то позбавляєте її нагоди набути цих умінь.

Працюючи над проєктом, дитина повинна стикатися з труднощами, без яких розвиток неможливий. А отже, коли вона просто не здатна щось зробити самотужки чи не має потрібних матеріалів, інструментів, джерел інформації, виникатиме потреба звертатися по допомогу до батьків, однокласників, старшого брата чи сестри.

Здавалося б, просити про допомогу — це дуже просто. Та з віком ми втрачаємо це вміння. Комусь просто соромно це робити. А хтось навіть розцінює прохання про допомогу як вияв слабкості чи некомпетентності!

Однак люди, які вміють просити по допомогу й дякувати своїм помічникам, швидше розв’язують особисті й робочі проблеми. Вони досягають бажаних результатів і не бояться нових викликів. Для них “допомога залу” — це ще один доступний і цінний ресурс. І такі люди, як правило, досягають чималих успіхів у всіх важливих для них сферах. Отож в інтересах вашої дитини — навчитися правильно звертатися по допомогу. Для початку — до батьків та інших дорослих членів родини. Завдання дитини — сформулювати, що саме вона не може зробити сама і яких дій очікує від інших.

Головне — щоразу, коли школярик приходить додому з черговою темою для проєкту, обирати золоту середину між двома крайнощами — не допомагати дитині зовсім й робити 99% проєкту замість неї. Адже в малечі частенько виникає спокуса: попросити старших завершити розпочате, бо “так утоми(вся/лася), а здавати завтра” або “у мене нічого не виходить, а ти так чудово малюєш”. Та й батьки часом аж занадто переймаються долею проєкту. Замість того, щоб надати незначну допомогу в проблемній точці, вони перероблюють, поліпшують і навіть доводять до завершення весь проєкт. А саме цього робити й не можна!

Допомагайте дитині лише в тому, що вона не здатна зробити сама через юний вік. У багатьох проєктних завданнях про це йдеться: “Попроси дорослого...”. Ваш внесок може стати простим: видати коробку потрібного розміру (“А цю не бери, її треба пів року зберігати за умовами гарантії на пилосос”), розібратися, чому презентацію не вдається зберегти на флешку, відпиляти від дерев’яного бруса кілька кубиків, замовити в кіоску друкування плаката в кольорі тощо.

Дитина дорослішає, і батьки у рамках проєктів усе частіше стають порадниками і джерелом моральної підтримки. Ваша роль — говорити в потрібний момент: “Може, розкладемо папірці із замітками на підлозі, й ти спробуєш зробити ментальну карту?”, “Тобі не здається, що це занадто широка тема? Може, її потрібно звузити?”, “Спробуй визначити, без якої інформації тут взагалі не можна обійтися, а яка необов’язкова”. І неодмінно дитина має чути від вас таке: “Зроби перерву, прогуляйся. Хороші ідеї приходять не одразу”, “Ти обов’язково впораєшся!” і “Пригадай, який чудовий був твій минулий проєкт. Вияви ще трохи терпіння — і в тебе знову все вийде!”

Проєктні завдання створюються спеціально помірно складними. Це означає, що вони цілком посильні для дитини відповідного віку та рівня знань, однак передбачають долання труднощів, а отже — здобуття маленьких перемог.

Словом, незважаючи на ваше нестримне бажання докласти праці й зробити проєкт найкращим у класі, утримайтеся від цього — заради майбутнього вашої дитини! Станете тіньовим автором проєкту, переберете якийсь етап роботи на себе — і син або донька не засвоїть необхідних знань і не набуде вмінь, які, за задумом педагога, мав або мала б виробити за час цієї роботи. Проєкт втратить будь-який навчальний, виховний і розвивальний сенс.

Хай ваша дитина САМА пройде ВСІ етапи створення проєкту, користуючись вашою моральною підтримкою й однією-двома порадами. Хай її результат буде недосконалим. Водночас і вона, і ви, і вчитель (звісно, ви ж напишете йому про це в “лічку”!) будете знати: результат здобуто винятково зусиллями дитини, це її особиста перемога й чергова сходинка до майбутніх успіхів.

Читайте також:

Перший раз у “крилатий” клас: чого чекати п’ятикласникам та їхнім батькам

Що нового чекає на вашу дитину в “Лізі крилатих”