Більшість із нас відчуває дискомфорт у момент, коли стикається з чимось незнайомим, з новими ідеями чи технологіями. Додатковий робочий обов’язок, нова методика викладання, необхідність опанувати нову комп’ютерну програму... Приймати зміни буває складно, навіть коли ініціатори запевняють, що це лише на користь. Чому ж ми не завжди відчуваємо ентузіазм і зацікавленість? Чому першою реакцією на новації буває незадоволення, роздратування і навіть острах?

1. Зміни — це ризик. Для прадавніх людей, які полювали на диких кіз і відбивалися від шаблезубих тигрів загостреними палицями, будь-яка зміна в довкіллі несла загрозу. Хмара на обрії могла означати грозу з блискавками. Незнайомий слід біля водопою вказував на невідомого ворога, який загрожував усьому племені. Новий спосіб полювання на зубра, запропонований голодним одноплемінником, міг призвести до загибелі самих мисливців… На жаль, ця захисна реакція не відмерла разом зі зникненням печерних хижаків і винайденням центрального опалення. Навіть нині більшість людей відчуває страх перед будь-якими змінами.

2. Адаптація до змін потребує енерговитрат. У природі добувати їжу і знаходити безпечний і комфортний прихисток дуже важко. Тож еволюція заклала в наші гени прагнення заощаджувати ресурси: енергію, час, нерви. У звичній ситуації ми діємо на автопілоті, дістаємо передбачувані результати від знайомих дій, витрачаючи лише необхідний мінімум зусиль. Саме тому знаходимо спокій і втіху в усьому знайомому, навіть якщо це знайоме — бідність, недуга, невдалий шлюб. Аби було стабільно, аби не стало гірше…

На жаль, у кар’єрній сфері комфортна стабільність усе частіше означає застій і глухий кут. Приміром, вам, цивілізованій і освіченій особистості, пропонують упровадити інноваційний метод навчання, а всередині раптом здіймається хвиля тривоги й опору: навіщо?! Вам хочеться залишити все як є, навіть коли це «як є» вам, щиро кажучи, не подобається… Так, апробовані методи в певних ситуаціях більше не спрацьовують, але вони — «шаблезубі тигри», з якими ви добре знайомі.

Будь-яка зміна вимагає від нас вийти із цієї стабільної ситуації — інакше кажучи, залишити зону комфорту з усіма її знайомими ризиками й перевагами. Щоб адаптуватися до зміни, навіть якщо вона на 100 % хороша, потрібні значні енерговитрати, розумове й емоційне напруження. Відтак прагнення економити ресурси вступає в конфлікт із потребою адаптуватися до змін — і жорстоко б’є по наших нервах!

1. «Усе пропало!» Людиною можуть заволодіти паніка, страх і тривога. Вмикається захисна реакція на напад хижака чи ворога: бий чи тікай. Уся енергія спрямовується на спротив зміні, на її заперечення. Аби пережити цю ситуацію, людина витрачає багато сил, відновлювати які доводиться часом дуже довго.

На жаль, описана реакція може стати відповіддю не лише на ситуацію «життя і смерті», а й на потребу змінити робочий графік, появу нових посадових обов’язків чи необхідність проводити уроки в Zoom.

2. «Спрацьовувало ж досі — навіщо робити це інакше?!» Більш помірна й раціональна реакція — дискомфорт і пасивний опір змінам, що руйнують усталений лад, порушують звичну рутину. Людина, що звикла планувати все на роки вперед, сприймає зміну як руйнування добре налагодженого механізму. «Стільки праці коту під хвіст…», «Тепер усе доведеться переосмислювати й переробляти…» тощо.

3. «Тааак, із цим можна працювати… Складу план дій!» На відміну від двох попередніх, це здорова, позитивна реакція на зміни, притаманна всім активним, успішним людям. Навіть коли зміна — негативна, людина здатна ввімкнути здоровий глузд, стримати емоції, подумати, як вийти із ситуації з найменшими втратами… і перетворити проблему на можливість!

4. «Я сам(а) — рушій змін!» Є категорія людей, які зустрічають зміни без остраху, а із захватом і цікавістю. Невизначеність, ризик — це їхня стихія. Вони не лише люблять зміни, як риба воду, а й самі їх створюють. Це інноватори: Леонардо да Вінчі, Томас Едісон, Сергій Корольов, Ілон Маск…

Якщо ваша типова реакція на зміни — № 4, ми вам щиро, по-білому, заздримо. Якщо ж ви, як і автор цього тексту, — звичайна сучасна людина, то реагуєте на зміни зазвичай за типом № 2 (дискомфорт і небажання приймати зміну), а в складних випадках — за типом № 1 (активна протидія). Ваша реалістична мета — навчитися якнайчастіше реагувати за типом № 3 (ставлення до змін як до можливостей).

Ми на тілесному рівні намагаємося зберегти ситуацію незмінною — так безпечніше! Пробуючи нове, ніби вирушаємо в подорож невідомою, небезпечною територією. Та психологи давно розробили й практикують дієвий спосіб зменшити, а то й позбутися страху перед змінами.

Цей спосіб полягає в тому, що людина, аби розв’язати проблему, має сформулювати її (скласти твердження про неї), а потім видозмінити так, щоби ця проблема перетворилася на можливість. Приміром, вам необов’язково виходити за межі зони комфорту - ви можете розширити її.

Так, Zoom — не «знущання з бідних учителів й учнів», а можливість нового рівня спілкування з ними й застосування нових видів завдань. А якщо освоїти цю програму й навчити нею користуватися сестру, яка живе в сусідній області, ви зможете наживо побачити, як ваш племінник робить свої перші кроки!

Ще один приклад. Наша знайома, 62-річна Наталія Іванівна, заявляла всім: «Комп’ютери, смартфони — це не для мене, я вже стара для цього». Та якось, нечемно зазирнувши через плече колеги в її планшет, відкрила для себе кулінарний відеоблог, який вела 70-річна куховарка. Стереотип Наталії Іванівни про вік і комп’ютери був зруйнований! Уже за місяць вона самостійно вибрала ноутбук, а нині, у віці 68 років, створює свої робочі звіти в Excel і пише пости для інстаграму свого підприємства.

1. Скажіть собі: ця зміна — невідворотна. Сформулюйте позитивне твердження про неї, наприклад: «У новому навчальному році я впроваджу таку-то методику» або «Я звикну до цього робочого графіку». Повторюйте твердження щоразу, коли думаєте про цю зміну у вашому житті. Пам’ятайте, багаторазове повторення ідеї обов’язково зробить її спочатку прийнятною, а з часом і звичною!

2. Дізнайтеся якомога більше про суть зміни. Знаєте, чому творці фільмів жахів якомога довше не показують глядачеві чудовисько-вбивцю? Невідомість — невиразна тінь, кіготь чи порух у темряві — лякає дужче, ніж монстр, якого видно в усіх подробицях!

Що більше об’єктивної інформації про чудовисько зміну ви здобуваєте, тим меншає страх. Усе тому, що в кожній людині спить ще один потужний рушій виживання — інстинкт дослідника, і коли його розбудити, він перемагає найсильніший опір необхідним змінам.

3. Попросіть поради в людини, не залученої до ситуації. Ваш мозок завжди несвідомо фільтрує інформацію, яка надходить. Він щосили намагається захистити вас від усього, що суперечить наявним стереотипам і досвіду. Саме тому ви часто дивуєтеся, як інші люди часом не бачать очевидного, втрачають можливості й припускаються грубих помилок. Очевидні для стороннього ока речі просто проходять повз їхню увагу, тому що відфільтровуються!

На жаль, усвідомлення власних фільтрів не рятує нас від цієї вибіркової сліпоти. Тому вам просто необхідно звернутися по дружню пораду! Ваш співрозмовник теж страждатиме від власних фільтрів, але запропонує новий погляд на ситуацію й напевне вкаже хоча б на одну вашу «сліпу пляму», підкаже варіант, який ви й не розглядали.

4. Складіть список переваг, які принесе вам зміна. Коли ви вперше почули про майбутню зміну чи стикнулися з нею, то мозок одразу запропонував купу можливих негативних наслідків, правда? Отож, настав час дослідити позитивні ефекти! Складіть список переваг, які отримаєте від цієї зміни особисто ви. Наш мозок — егоїстичний і наполегливий. Щойно він осягне вигоду від пропонованої зміни, то перетвориться з упертого віслюка на слухняного коника, який охоче помчить вас у потрібному вам напрямку.

5. Складіть план дій. Якщо ви вирішили, як реагувати на зміну, і спланували свої дії хоча б два-три кроки наперед, це означає, що ви взяли ситуацію під контроль. Вас не несе течія — ви самі керуєте човном! Замість того, щоб терпіти, витримувати чи просто переживати ситуацію, ви самі змінюєте й поліпшуєте обставини.

6. Піклуйтеся про себе. Щоразу, коли доводиться адаптуватися до значної зміни в професійному чи особистому житті, переучуватися тощо, пам’ятайте: зараз ви потребуєте більше енергії, ніж раніше. Прийняття змін вимагає додаткових зусиль, часу, виснажує. Тож вам необхідно планувати кожний день так, щоб вистачало часу на сон, повноцінне харчування, здоров’я і спілкування з близькими людьми.

Певно, тут ви вигукнули: «Ви хочете, що в цій стресовій ситуації я ще й на себе час знаходи(в/ла)?!.. Та тут дихати ніколи!»

Як не дивно, у найтяжчі, найбільш завантажені періоди життя людині необхідно регулярно виділяти час на відпочинок і психологічне відновлення. Не вірите? Запитайте будь-кого, хто тривалий час доглядав тяжкохворого родича. Щоб не захворіти від перевтоми й залишатися співчутливими, уважними та дбайливими, доглядальники свідомо планують час на сон, піклуються про власне здоров’я, знаходять хоча б кілька хвилин на улюблене хобі. Тож повторимо: у період активних змін цілеспрямовано приділяйте увагу власному добробуту.

Сподіваємося, тепер вам зрозуміло, чому зміни й новації в кар’єрі й житті часом спричиняють дискомфорт, внутрішній опір і навіть страх, а також як позбутися цих негативних відчуттів, успішно сприймати нове й адаптуватися до нової ситуації.

Читайте також:

Спонукання до навчання без примусу: як це роблять у “Лізі крилатих”

Вирушаємо в навчальний квест